ТРЕСТ, у, чол.
1. Одна з форм монополістичного об’єднання капіталістичних підприємств, при якій вони втрачають свою виробничу, комерційну та юридичну самостійність і підпорядковуються єдиному централізованому управлінню, що сприяє одержанню надприбутків. Імперіалізм, або епоха фінансового капіталу, є так високо розвинене капіталістичне господарство, коли монополістичні союзи капіталістів — синдикати, картелі, трести — набули вирішального значення.. (Ленін, 32, 1973, 137); Капіталістичні трести і синдикати були знаряддям буржуазії, яка прагнула підпорядкувати своєму впливові абсолютно все (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 148).
2. У Радянському Союзі — одна з форм організації соціалістичної промисловості; об’єднання кількох виробничих підприємств (перев. однієї галузі) з централізованим управлінням. — Коли нам удасться всю державу охопити радгоспами і трестувати їх — об’єднати в гігантські трести, — ми позбудемося економічної залежності від дрібного власника! — От куди нам треба націлювати зір! — промовив [Кульчицький] з запалом (Михайло Стельмах, II, 1962, 142); На Україні [в період непу] було створено 19 трестів, які об’єднали 800 великих підприємств різних галузей промисловості: вугільної, металургійної та ін. (Історія УРСР, II, 1957, 233);
// Управління, апарат такого об’єднання. Вона [Уляна] теж була селянська дівчина, працювала десь у тресті за кур’єра (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 16).