ТРЕПЕТНИЙ

ТРЕ́ПЕТНИЙ, ТРЕ́ПІТНИЙ, а, е. Те саме, що тремтливий. Обабіч дороги кучерявляться молоді трепетні тополі (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 68); У вікно зазирають трепітні листочки жасмину (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 83); Карпо рвучко обійняв, пригорнув її, гарячу й трепетну, до своїх грудей (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 152); Не раз хотілося мені Намалювати по-новому Вечірні трепетні вогні (Максим Рильський, II, 1960, 45); Хоче [Терентій] скочити з коня, і враз його моторошно пересмикує чийсь трепетний від радості й хвилювання голос (Михайло Стельмах, I, 1962, 499); — Не хвилюйся, моя трепетна лань, — лагідно озвався [батько до матері] (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 145); В одній кохтині, легка, трепетна від радості і щастя, вона перебігла в одну мить через двір (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 201).