ТРЕМТЛИ́ВО. Присл. до тремтливий. Жита заваготіли тремтливо (Павло Тичина, III, 1947, 40); В саду ще тремтливо догоряли останні промені, а вже в кутку поміж вишнями синіли надвечірні сутінки (Панас Кочура, Родина.., 1962, 7); Чоловіки й жінки, старі й підлітки стояли збитими гуртами на вулицях та воротах і тремтливо дивились на скривавлене небо (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 127).
ТРЕМТЛИВО
Тлумачення слова