ТРЕМКИ́Й, а, е, рідко.
1. Те саме, що тремтячий 2. Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім:.. На образах блискучі шати 3 рядками перлів по кутках, Тремку, химеристу веселку Округ лампади на святках… (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 190); І нечутно торкнувсь гарячими устами він до тремких її губів (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 199).
2. Мелодійно-дзвінкий, високого тону (про голос). Тремкий [голос], як тонке срібло, як найтонший кришталь (Словник Грінченка).