ТРЕФО́ВИЙ, а, е. Прикм. до трефа. — Вчора, Платоне, мене оцей боцюн, — тикнув Михея берданкою Вигон, — дурнем лишив… Якби ж я ото знав, що в нього не десятка чирвова, а сімка трефова, то не викрутився б він… (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 168); Валет трефовий;
// розм. З темним волоссям (про людину). — Отже, виходить, що ви з тієї зустрічі нашої запам’ятали тільки… мою масть! — і гіркота звучала в голосі. — Трефова дама та й все! (Андрій Головко, I, 1957, 484).
ТРЕФОВИЙ
Тлумачення слова