ТРЕФНИЙ

ТРЕФНИ́Й, а, е. Стос. до трефу. Трефне м’ясо;
//  перен. Нечистий, брудний. — Ни [ну], чого гніваєшся? Я тобі зверну кошт і дам п’ять шісток відчіпного. — Щоб тобі язик відчепився від твойого трефного рота! (Іван Франко, IV, 1950, 14);
//  у знач. ім. трефне, ного, сер. Те, що є трефом. — Наш, закон у крайній потребі позволяв їсти й трефне (Іван Франко, II, 1950, 8).