ТРАВИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до травина. — То нащо вчитися, як так? — сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Леся Українка, III, 1952, 642); Ще холодно, трава росяна, і корови стоять, зрідка лише якась нетерпляча смикне найвищу травинку (Гнат Хоткевич, I, 1966, 136); Малесенька пташка шугає в зарослях рогозу, тримаючи у дзьобі травинку (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 7); * У порівняннях. Олена стояла перед ним, зніяковіла й тендітна, як травинка (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 4).
ТРАВИНКА
Тлумачення слова