ТРАВНЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до травень;
// Який відбувся, трапився у травні. Догоряють промені останні у багрових одблисках заграв. Милий дівчини в травневому повстанні 3 барикади в ворога стріляв (Любомир Дмитерко, Вірші.., 1949, 180);
// Який буває в травні; весняний, теплий. О, як цвіте оця земля травнева, Ця батьківщина людської весни! (Микола Бажан, Вибр., 1940, 94); [Ліда:] Травнева ніч і яблуні… Сп’яніти можна… (Олександр Корнійчук, I, 1955, 98); Травнева гроза; Травневий дощ.
2. розм. Те саме, що першотравневий 2. Ото був день, єдиний день святковий, Коли на сонці він [вишитий узір] запломенів, Осяяний, співучий, пурпуровий, Немов маленький стяг травневих днів (Микола Бажан, Роки, 1957, 251); Травневе свято.