ТРА́ВКА, и, жін. Зменш.-пестл. до трава. Вітер віє, вітер віє, Травка зеленіє, А в козака чорні брови, В дівки серце мліє (Українські народні ліричні пісні, 1958, 297); Отак, буває, в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі, як на те, Зелена травка поросте (Тарас Шевченко, II, 1953, 199); Потім, коли Жабі замовкла, ми всі слухали її [Геленин] голос, що лився тихеньким струмочком по травці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 162); * У порівняннях. Як травка, скошеная в полі, У в’яв Паллант (Іван Котляревський, I, 1952, 258).
ТРАВКА
Тлумачення слова