ТРАВ’ЯНИ́СТИЙ, а, е.
1. Порослий травою; з густою травою. Берег тут [на р. Бузі] чорноземний, трав’янистий, і вода не шипить, як на піску, а глухо клекоче (Михайло Стельмах, II, 1962, 57); Орест походив по острівцю — ніде ні душі. Набрів на трав’янисту галявинку і став вирізувати ножем скибки дерну (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 26); Жвавішала [Оленка], із цікавістю стежила, як локатор .. кладе рухливу тінь на трав’янисту глобальну опуклість кургану (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 302).
2. Подібний до трави виглядом, будовою тощо. Горох посівний — однорічна яра рослина зі стрижневим густо розгалуженим корінням і трав’янистим стеблом (Зернові бобові культури, 1956, 14).
3. Те саме, що трав’яний 1. Дернові ґрунти утворились під трав’янистою рослинністю і найчастіше зустрічаються по долинах річок (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 568); Трав’янистий покрив на відкритих місцях [у парку Олександрії] складається, головним чином, з осоки волосистої, костриці, тонконогу лугового.. та інших видів (Парк Олександрія.., 1949, 99).