ТРАПЕ́ЦІЯ, ї, жін.
1. мат. Чотирикутник, у якому дві протилежні сторони (основи) паралельні, а дві інші (бічні) — не паралельні. Паралельні сторони трапеції називаються її основами, непаралельні — боками (Геометрія, I, 1956, 58);
// Про те, що схоже на цю геометричну фігуру. Недалеко від шляху миготіла зоряна трапеція. Самої вишки в темряві було не видно. Але електричні лампочки світилися в небі, ніби спущена на парашуті велетенська люстра (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 362).
2. спорт. Гімнастичний прилад, що складається з горизонтальної поперечки, підвішеної на двох тросах або мотузках. Юрко пішов у фізкультурний зал, де на трапеціях і брусах вправлялися школярі (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 72); Акробати бігали по канатах і дротах над юрбою, вигиналися на трапеціях (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).