ТРА́ГІК, а, чол. Актор, що виконує провідні ролі в трагедіях. Коротким помахом трагік відкинув кучму волосся з високого чола (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 61); Катенька вдруге вже переказувала трагікові все, що знала про Шевченкове гірке та героїчне життя (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 302).
2. Автор трагедій. В голові слова зринали в нас, тисячолітні слова грецького трагіка Есхіла: «Ми в Скіфії, ми накраю землі, дійшли пустель ми непрохідних» (Павло Тичина, III, 1957, 39); Захоплюючись правдивістю зображження і глибоким реалізмом п’єс англійського трагіка [В. Шекспіра], Шевченко вважав їх взірцем майстерності, критерієм художньої правди (Літературна Україна, 27.V 1964, 8).