ТРА-ТА-ТА

ТРА-ТА-ТА́, виг. Уживається як наслідування звуків музики або розміреного, ритмічного тупоту, стуку тощо. Вся напружилася Маруся.. В висках стукало молотками, мозок вертів шалений вир обірваних слів, проскакував глупий мотив глупої польської пісеньки, а все покривав, все давив собою трикутний топіт [тупіт]: Тра-та-та! Тра-та-та!.. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 134).