ТОВЧЕ́НИК, а, чол., перев. мн. товченики, ів.
1. Кулінарний виріб у формі вареної кульки з січеного, а потім потовченого м’яса, до якого додається борошно, сіль, перець. — Скажи, будь ласка, дочко, куховарці, щоб зараз сікла м’ясо на товченики та заходилась варити горошок (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 16); Жінки розставляють на майдані столи .. Ставлять сметану, сир, вареники й товченики, і мед прямо мисками — гречаний, темний у сотах і просто мед, і яблука, й сливи (Олександр Довженко, I, 1958, 191).
2. розм. Удар кулаком. Під сердитую годину, Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 319); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка. — А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (Михайло Стельмах, I, 1962, 53).
♦ Нахапатися товчеників див. нахапуватися.