ТОВАРИШІВ

ТОВА́РИШІВ, шева, шеве. Прикм. до товариш 1, 2; належний товаришеві. Вволили чумаченьки товаришеву волю. Он там, в долинці, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); А Валька, працюючи, весь час бубонів баском з-під стола, мовби звертаючись до журавлиного Борисового носа, освітленого каганцем, Валентинові тільки й видно було той гострий товаришів ніс (Олесь Гончар, IV, 1960, 82).