ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн.
1. Всеперемагаючий, переможний. XX століття — це століття переможного походу по землі торжествуючих ідей Леніна (Комуніст України, 5, 1960, 34).
2. Який виражає радість. За хвилину чути його торжествуючий вигук: — А-а, ось де ви поховалиси [поховалися]! (Петро Колесник, Терен.., 1959, 10).