ТОРС, а, чол. Тулуб людини. А на тому фоні майне чудовий дівочий торс, пишне лице з огнястими очима (Нечуй-Левицький, III, 1956, 311); Од білого підрясника, що загортав сливе жіночий торс, віяло таким спокоєм, що Раїса не могла пустити його так швидко од себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 317); Орлюк стояв.. з забинтованим голим торсом (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 292);
// Скульптурне зображення тулуба людини. Коли дверцята відчинялись, криваві бліки [відблиски] освітлювали на мить бронзовий могутній торс Жака (Олесь Донченко, VI, 1957, 479).
ТОРС
Тлумачення слова