ТОРОПІТИ

ТОРОПІТИ, ію, ієш, недок. Відчувати незручність, зніяковіння, побоювання від непевності; розгублюватися, бентежитися, соромитися, ніяковіти. А Трохим що — він.. уперше.. у губернії,.. так він і торопіє, і не зна, як за що узятися (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 403); Ось із юрби вийшло їх двоє: Іван з Семеном — статні, сильні й молоді ковалі.. Вони трохи торопіли перед людьми, обсмикували великими руками сорочки, ніяково посміхалися (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 132);
//  Боятися, відчувати страх. Лінивий плюскіт хвиль… Суха морська трава чорніє, шелестить під ногами.. Навіть і Віталик трохи торопіє: ні живої душі ніде (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 229).