ТОРОХТІННЯ

ТОРОХТІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням торохтіти та звуки, утворювані цією дією. Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (Іван Франко, VII, 1951, 348); Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. — Сину! І в торохтінні коліс онімів її крик (Андрій Головко, I, 1957, 58); Вже стемніло, коли Олена почула торохтіння воза і дзеленькання дзвоників (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 152); Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 245); Торохтіння цвіркунів.