ТОРОХТІ́Й, я, чол., зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун. — Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (Нечуй-Левицький, III, 1956, 52); Я вже зараз не якийсь шибеник, лихотворець [лиходій],.. торохтій,.. а батькові-матері помічник який може і на людей подивитися і себе показати (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 114).
ТОРОХТІЙ
Тлумачення слова