ТОРОХ, виг.
1. Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо.
2. розм. Уживається як присудок за знач. торохнути й торохнутися. Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох Рутульця в лівий бік! (Іван Котляревський, I, 1952, 294); Коли це вчора, тільки що щедрівників та Меланку одбули, чую — щось торох у вікно (Любов Яновська, I, 1959, 463).