ТОРКИ, ів, мн. (одн. торк, а, чол.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у X—XIII ст. Половці вперше з’явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників — торків (Наука і життя, 3, 1968, 34); Князь Ярослав розбив назавжди печенігів (1036 р.), а Ізяслав поклав до ноги іншого ворога — торка (1060 р.) (Літературна Україна, 1.X 1968, 2).
ТОРКИ
Тлумачення слова