ТОРК 1, присудк. сл., розм. Уживається за знач. торкнути. [Зіля:] Де ж він, той Панас? [Катря:] Та там же в коридорі біля грубки. Почала я перегортати жар, подула на головешку, коли це торк мене щось за плече, торк… (Степан Васильченко, III, 1960, 127).
ТОРК 2 див. торки.