ТОРІ́ШНІЙ, я, є.
1. Стос. до минулого року. Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Євген Гребінка, I, 1957, 75); Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої (Максим Рильський, III, 1961, 178);
// Який був, відбувся, трапився минулого року. Переможці торішніх змагань відкривають спартакіаду (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 86); — Торішня дискусія ще більше переконала мене, що саме я маю рацію (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 55);
// Який зберігся, залишився від минулого року. Приходила весна.. Серед пучечків торішньої трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами проліски (Борис Грінченко, II, 1963, 477); В печі палали торішні головки соняшника (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 451).
♦ Боятися, як торішнього снігу див. сніг; Було (буде, є) [стільки] користі (потіхи і т. ін.), як із торішнього снігу див. сніг; Потрібний (потрібен), як торішній сніг див. потрібний.
2. у знач. ім. торішнє, нього, сер. Те, що було, відбувалося в минулому році. Лікар знаходить, що легке моє [легеня моя] статкує,.. що против торішнього багато ліпше (Леся Українка, V, 1956, 427); До Давида [Гнида] лисицею: «Значить, свіженького, Давиде, змелемо?» Зняв мішки той. «Вже ж не торішнє» (Андрій Головко, II, 1957, 30).