ТОРБЕ́ШНИК, а, чол., розм., рідко. Те саме, що жебрак. — Все їм мало, оцим голодранцям.. Пропадом би ви пропали, торбешники вічні! (Олесь Гончар, II, 1959, 214); — Торбешники твої родичі, які не мають за що приїхати до нас (Михайло Стельмах, I, 1962, 286).
ТОРБЕШНИК
Тлумачення слова