ТОПОРИ́ЩЕ, а, сер. Держак сокири. Ще хвиля, і їй довелось би, пошарпаній, кровавій, упасти з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап величезного звіра (Іван Франко, VI, 1951, 19); Довбуш, озброєний рушницею, ножем і сокирою на короткому топорищі, пішов схилом гори до букового лісу (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 204).
ТОПОРИЩЕ
Тлумачення слова