ТОПОЛИ́НИЙ, а, е. Прикм. до тополина. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 20); Над лиманами шум проплива тополиний (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 9);
// Який складається з тополин. Я мріяв колись Тополину алею Посадить на великім шляху Від Інгулу до Нового Бугу (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 303);
// Власт. тополині. О Вкраїно, Удар ще піснею з Дніпра, Війни ще духом тополиним Та блисни золотом з копра (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 9);
// Своєю будовою, стрункістю схожий на тополю. Обів’ю я зорею, кохана, молодий тополиний твій стан (Володимир Сосюра, II, 1958, 37).
ТОПОЛИНИЙ
Тлумачення слова