ТОПОЛИ́НА, и, жін.
1. Одне тополеве дерево. На дніпровській долині ромашка зів’яла побита. Тополина скрипить (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 126); Не верба, не ламка тополина, — шпилькувата гілчаста ялина сизе віття здійма на зорі, коли з лампами йдуть шахтарі (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 24); * У порівняннях. Висока та пряма, як молода тополина, гнучка, як лозина,.. на личку рум’яна, вона була схожа на матір (Панас Мирний, IV, 1955, 115).
2. Тополеве дерево як матеріал; деревина тополі.