ТОПО́ЛЬНИК, а, чол., збірн. Зарості тополь. Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах… (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 18); В долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини та топольника (Іван Багмут, Опов., 1959, 47).
ТОПОЛЬНИК
Тлумачення слова