ТОПА́З, чол.
1. род. у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний або блакитний, солом’яно-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні.
2. род. а. Один камінь, кристал цього мінералу. Хвиля коси розпускає, Убирається в каміння, — В перли, яхонти, топази, В срібло, золото, смарагд (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 45); Волинські топази знає весь світ вже півтораста років (Знання та праця, 2, 1967, 8).
▲ Димчастий топаз див. димчастий.