ТОНУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., спец.
1. перех. і без додатка. Відтворювати повне звучання музичного або мовного тексту (при співанні, читанні і т. ін.).
2. перех. Покривати фарбою, надаючи потрібного тону; робити декоративне забарвлення з метою імітації. Докладно пророблені деталі ескіза дозволили тонувати рисунок (Мистецтво, 1, 1959, 38).