ТОНКОВИ́ДИЙ, а, е. Який має тонкий вид, з тонкими рисами обличчя. Дуже білявий, довгообразий, тонковидий, гостробородий — він [диякон] ввесь був ніби обмазаний «єлеєм» (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 126); Десь із-за возів у ярмарковий тлум несподівано врізались два вершники. Один, ще не такий і старий, білявий, тонковидий,.. другий уже літній, горбоносий (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 44).
ТОНКОВИДИЙ
Тлумачення слова