ТОНКОСТА́ННИЙ, а, е. Який має тонкий стан, з тонким станом. Ось вона, тендітна, тонкостанна, квапливо підійшла до нього, нахилилась, як до хворого, і вже умовляє його проникливим, схвильованим голосом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 129); Він бачив перед собою струнку, тонкостанну дівчину, таку, яка досі з’являлася до нього хіба що в юнацьких снах (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 266).
ТОНКОСТАННИЙ
Тлумачення слова