ТОНКОРУ́КИЙ, а, е. Який має тонкі руки, з тонкими руками. Пріська.. сиділа «по-турецьки» на полу, держачи на руках.. тонконогу й тонкоруку Гапку (Леся Українка, III, 1952, 666); Хоч сама [лікарка] тонкорука, а як вхопила [зуб] за корінь, то так скрутила, мов добрий дядько (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 67).
ТОНКОРУКИЙ
Тлумачення слова