ТОНКОГУ́БИЙ, а, е. Який має тонкі губи, з тонкими губами. Судорога знову пройшлася по устах цариці, спотворила її тонкогубе обличчя з тим застарілим владним злом, яке вже не можуть прикрити ні витримка, ні усмішка (Михайло Стельмах, I, 1962, 621); Він намагався знайти хоч що-небудь приємне в обличчі своєї дорогої дружини і не міг. Худа, вилицювата, з великим тонкогубим ротом, довгі кістляві руки, плоскогруда, як дошка… (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 58).
ТОНКОГУБИЙ
Тлумачення слова