ТОНІЗУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., перех., спец.
1. Поліпшувати функціональний стан органів, тканин і т. ін. живого організму. Збудження дихання, кровообігу і загального обміну речовин у зв’язку з гімнастикою діє підбадьорливо, тонізує організм (Фізичне виховання жінки, 1954, 41); Він [неоцид] тонізує весь організм у цілому (Наука і життя, 2, 1960, 40);
// перен. Підвищувати життєвий тонус, підбадьорювати.
2. Робити тонічним, наближати до тонічного (вірш) (див. тонічний 2). Зберігаючи рівноскладовість, Сковорода вносить у вірш [«Всякому городу нрав и права»] певні елементи новаторства, тонізуючи його, наближаючи до дактиля (Народна творчість та етнографія, 1, 1965, 82).