ТОМЛИ́ВО. Присл. до томливий. Вадим та Текля Григорівна нетерпляче й тривожно очікували Василя. Томливо минав час (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 86); За вікнами, на вгороді, томливо пахнув кріп, пахла м’ята й нічна матіола (Олесь Донченко, VI, 1957, 80); * Образно. Сонце підбилось уже височенько, й пекло мов із печі. Зелені трави в’яли охляло, квітки томливо мружили свої очі від сліпучого жару (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 37).
ТОМЛИВО
Тлумачення слова