ТО́МЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до томити 1, 2. По довгій хвилині томлячої мовчанки дівчина нарешті промовила дзвінким, енергійним голосом: — Де мій батько? (Іван Франко, VI, 1951, 163); Якась томляча туга загніздилася мені в серці (Ольга Кобилянська, I, 1956, 149).
ТОМЛЯЧИЙ
Тлумачення слова