ТО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до томити. Жінка, зв’язавши останній сніп, бере з колиски на томлені руки дитину (Степан Васильченко, II, 1959, 168); Оленка стояла на прозорій мілині, вода плюскала під руки.. Так би вік простояла, томлене тіло відходило, спочивало після тяжкої роботи (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 66); Ти не казав ні словечка мольби, лиш руку в мене палко взяв рукою й поклав на серце, томлене жагою, в очах твоїх палав огонь любви (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 141);
// у знач. прикм., мет. Томлена сталь.
ТОМЛЕНИЙ
Тлумачення слова