ТОЛОКУВАТИ 1, ує, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (Коломийки, 1969, 214); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 145).
ТОЛОКУВАТИ 2, ую, уєш, недок., заст. Працювати толокою (див. толока 2). Як толокують, то гарно й убираються (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 146).