ТОЛОЧИ́ТИСЯ, лочуся, лочишся, недок., рідко.
1. Вести бродяче життя; блукати по світу. * Образно. Села здебільшого були поруйновані; тут, по цих місцях, вже три роки толочилася війна (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 363).
2. Пас. до толочити. Про великий трагічний відхід наших армій з України буде написано багато томів історичних книг.. Як горіло жито, куди око гляне, і толочилося людьми, машинами і мільйонами бездомних коней і корів (Олександр Довженко, III, 1960, 53); Жаркі бої Гули над Ворсклою по полю; «За волю-волю — Нашу долю!» І толочились пирії (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 69).