ТО́ЛКОМ, присл., розм.
1. Так, щоб було зрозуміло; виразно, ясно. [Грицько:] Сказано — баби!.. Цитьте! Дайте отій тітці толком розказати, що тут заводиться? (Панас Мирний, V, 1955, 251); — Сядьте, мій любий, заспокойтеся і толком розкажіть: хто «вони», що за білети? Я нічогісінько не розумію (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 53).
2. Як слід, так, щоб була користь. В такому способі життя єсть багато вигоди, але разом з тим воно якось розбиває час і мислі людини, не дає їй толком ні за яку роботу взятись (Леся Українка, V, 1956, 40).