ТОЧИ́ЛЬНИК, а, чол.
1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник. Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (Олександр Довженко, I, 1958, 440); У правому заглибі корми точильник гострив ножі, а трохи збоку від нього сиділа група комсомолят (Григорій Епік, Тв., 1958, 300);
// Робітник, що виготовляє що-небудь точінням.
2. Жук, шкідник деревини. Столярні вироби й кімнатні меблі пошкоджуються личинкою жучка — меблевого точильника (Столярно-будівельна справа, 1957, 52).