ТОЧНО

  1. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
  2. Т
  3. ТО
  4. ТОЧНО
Тлумачення слова

ТО́ЧНО.

1. Присл. до точний 1—4. Ноги все одбивають сильно той самий такт, одлічують точно, немов годинник хвилини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 241); Ось місце, точно визначене за планом, виміряне для нової будівлі (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 10); Знав і точно описував кілька десятків таких [з грошима] комор, але чомусь сам не користав з них (Гнат Хоткевич, II, 1966, 163); Дума про Хмельницького та Барабаша.. передає досить точно історичний факт (Максим Рильський, IX, 1962, 231); Так точно, бувало, націлить гармату, Що дрантя з фашиста летить, як трава (Степан Олійник, Вибр., 1959, 75); Товариш Швед розгорнув батальйон точно за уставом і повів на Олешки (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Вже можу визначити точно свої плани (Леся Українка, V, 1956, 409).

2. Цілком, зовсім; абсолютно. Всі люди розрізняються за зовнішнім виглядом. Немає людей, точно схожих один на одного (Фізична географія, 5, 1956, 152).

3. Якраз, рівно. Сергій, туго перетягнутий брезентовим пасочком, задавакувато викручувався на одному каблуку, обсмикував гімнастерку, поправляв пілотку, щоб сиділа точно на два пальці від брови (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 341); Точно о шостій Сахно збудив гучномовець (Юрій Смолич, I, 1958, 68); — Добре. Не турбуйтесь: наш поїзд рушить точно за графіком Ставки (Олесь Гончар, III, 1959, 22);
//  Акуратно. На вічну крейсер цей [«Аврора»] стоянку Зостався на Неви Щоранку б’ють склянки. Точно (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 129).

4. розм. Уживається як стверджувальна відповідь: справді так, дійсно. [Батько:] Справді-бо, синку, інвалід ти. Тепер вже ти не просто людина, а людина безнога. [Син:] Точно (Олександр Довженко, I, 1958, 346);
//  перев. у сполуч. зі сл. так. Уживається в знач. стверджувальної частки (звичайно у військовому побуті); саме так. Комісар говорить в навушники: «Водій, у вас все в порядку?» Цюпа відповідає: «Точно!» (Юрій Яновський, I, 1954, 53); — Ви що, з одного села? — Так точно. Він голова колгоспу, а я голова сільради (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 333).

5. точніше, вищ. ст. Уживається для уточнення сказаного, перед правильнішим визначенням, позначенням. Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше — відхилення від загальновживаних мовних норм (Максим Рильський, IX, 1962, 228); — А як же це трапилось? Невже проспали? — Атож. Точніше сказати, дали себе приспати (Андрій Головко, II, 1957, 460).