ТОЧНІСІНЬКО

ТОЧНІСІНЬКО, розм. Присл. до точнісінький. — Та що ж то за дівчата красиві були, так і сказати не можна було! Таки точнісінько, як намальовані (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 309); [Марція:] У тому гурті я жінку вгледіла з таким волоссям, — але ж точнісінько! — як от у тебе (Леся Українка, III, 1952, 179); Хтось точнісінько передає панський голос. І знову регочуть люди (Михайло Стельмах, I, 1962, 561); Медунка зробила точнісінько так, як її навчили (Оксана Іваненко, Про бджілку.., 1949, 15); З усіх дворів дивились, як упертий світлячок [супутник], точнісінько в ті години й хвилини, що про них заздалегідь повідомляло радіо, з’явився й рухається просто через небо… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 105).