ТКАТИ, тчу, тчеш; наказ. сп. тчи; недок.
1. перех. Виготовляти (тканину) способом щільного приєднання перехресно переплетених ниток — поздовжніх (основи) і поперечних (утоку). Старий Василь тче на верстаті полотна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 325); Вона вміла ткати килими,.. найкраще виходили в неї шатні казахські килими з нашитими на білу повсть аплікаціями (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 174); * Образно. Звернулась [Зоя] до Павла, що сидів мовчки під піччю і ткав зокрема свою думку (Ольга Кобилянська, III, 1956, 481); Чисті, немов змиті джерельною водою зорі тчуть над землею мерехтливе покривало (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 187);
// Плести, вити павутину (про павуків). В повітрі літало серпанкове тонесеньке павутиння. Ткали його павуки (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 191).
2. перех. Виготовляючи тканину таким способом, робити на ній певні візерунки. * Образно. Надворі шелестіли листом дрімотні осики, і місяць крізь віття ткав у клуні на долівці якісь химерні узори (Андрій Головко, I, 1957, 135); Вийшла осінь у намисті, в черевиках золотих, візерунки тче на листі (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 109).
3. неперех. Займатися ткацтвом, бути ткачем, ткалею. І собака б ткав, якби хто нитки в’язав (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 241); Доведеться ж Малуші десь працювати, а що вона знає, крім того, що прясти й ткати (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 62).