ТЮТЮ́ННИЦЯ, і, жін.
1. Жіночий рід до тютюнник. Він прагнув дочку «вивести в люди». Панею бачити, не гіркою тютюнницею у дворі (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 78).
2. Коробочка плоскої форми для носіння тютюну з собою; табакерка. Стукнув два рази на чистий ніготь заткнутою тютюнницею і повернув її гетьману (Іван Ле, Україна, 1940, 337).