ТЮТЮНЕ́ЦЬ, нця, чол. Пестл. до тютюн 1. Еней, по човну походжая [походжаючи], Роменський тютюнець курив (Іван Котляревський, I, 1952, 164); Яким Іванович починав крутити цигарку, щедро частуючи тютюнцем і Тургана (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 79).
ТЮТЮНЕЦЬ
Тлумачення слова