ТЮРЯЖНИК

ТЮРЯ́ЖНИК, а, чол., розм., зневажл. Те саме, що арештант;
//  лайл. — Якийсь тюряжник хоче мордувати мене й мого Павлуся, — обізвалася Настуся (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 275).