ТЮЛЕ́НЬ, ня, чол.
1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 83); Біле море.. займає перше місце в світі щодо промислу тюленя (Економічна географія СРСР, 1957, 171).
▲ Вухаті тюлені — тюлені, які мають маленьку рудиментарну вушну раковину і задні ласти яких беруть участь в пересуванні по суходолу; Гренландський тюлень — один із видів справжніх тюленів; Справжні тюлені — тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні.
2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину.